Ті свята, що ми колись святкували,
від дитинства, 
визнані врешті поганими,
іх пожбурили на смітник історії.

Ті свята, що цінуються 
за новим прейскурантом,
не хвилюють людей кількох поколінь,
тож сприймаються ними
як тягар і опудало.
Віддзеркалилася ситуація.

А слава вчорашня - ганьба,
а ганьба - нині слава.

Єретики, що отримали канонізацію,
як і всі (майже всі?) попередники їхні,
розмальовані будуть в підручниках:
шмарклі, вуха ослячі.
Школяри так старанно повторюють рухи за партами... 

Мертві, котрих обіймали в сльозах,
називали святими, героями,
в житіях редагованих - вихрести.
Слушний мент пригадати на іншому світі
власні погляди.

Рідні й друзі? Та он же ж - чужі й вороги!
Власний хвіст доганяє з гарчанням сюжет.

Ідеали, присяги вчорашні? 
Сучасним судом перековані в злочини.

Раз на тисячу років прийде землетрус,
в галереї змішає умовні портрети
нібито патріотів і нібито зрадників.

У розколинах зникне вода, 
все затягне пісок.

09.05.2024.