Рось Анна : другие произведения.

Крутиться млин - мука буде

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    СЬОМА КАЗКА збiрки про те, як зерно перетворюється на хлiб


0x01 graphic

  
   Хлiби на оранiй землi пiднялися високi. Пшениця вище колiна виросла.
   0x01 graphic
   "Вiддячила землянка за догляд, он, урожай який", - думав Кузьма, сидячи на возi i поганяючи конячку.
   Кузьма вiз перший мiшок обмолоченої пшеницi. У домi минулорiчна мука давно закiнчилася, ось i вирiшили вони з батьками зажати перший снiп i обмолотити його, не сидiти ж без хлiба.
   "Краса яка, - думав Кузьма. - Скоро всi вийдуть пшеничку жати, тодi в черзi до млина не достоїшся. Це добре, що пшениця вродила, отже, будемо з хлiбом, до нового врожаю вистачить, та ще й на насiння залишиться. А колос сильний, важкий, понад двадцять зерен в одному. Пшеничка хилиться вiд такої тяжкостi, пiд серп проситься".
   Поїхав Кузьма через село, бо млин був на iншому краю села.
   Бiля паркану свого будинку стояв дiд Федiр.
   - Здрастуйте, дiдусю, - привiтав його хлопець.
   - Здоров був, Кузьмо, куди дорогу маєш?
   Кузьма зiскочив з воза:
   - На млин їду, дiдусюь, пшеничку молоти.
   - Так, хлiб уродив, - усмiхнувся в вуса дiд Федiр. - Саме час жнива починати.
   0x01 graphic
   - А в тебе, я бачу, вiз новий? Купив? - поцiкавився дiд.
   - Де там, - усмiхнувся хлопець. - Сам зробив, батько допомагав.
   - Сам? З Гордiєм? - здивувався дiд. - Мiцний вiз, - вiн почав розглядати воза. - Колеса що треба. Такий вiз довго прослужить. Молодець, хлопче, - похвалив вiн.
   Кузьма збентежився.
   - Ти ось що, берись робити вози. Справа вiрна. Вiд замовлень вiдбою не буде.
   Кузьма задумався.
   - Справу кажу, - дiд поплескав його по плечу. - Згадаєш моє слово. Станеш майстром. Таких возiв в усiй окрузi немає.
   - Дякую, дiдусю, за пораду, - подякував Кузьма. - Вам якщо що вiдвезти чи куди з'їздити, ви кажiть вiдразу, вiдмови не буде.
   - Прощай, хлопче, - махнув услiд дiд Федiр.

*

   Приїхав Кузьма до будинку мiрошника, а тут i сам мiрошник вийшов на порiг:
   - Здоров, Кузьмо, з чим завiтав?
   - Привiт, дядьку Захаре. Ось привiз мiшок пшенички змолоти. Зробиш?
   - Гарна пшеничка, - мiрошник узяв у руку жменю зерен. - Змолоти можна. Тобi першому знижка, - засмiявся вiн. - А що за вiз у тебе? Де купив?
   0x01 graphic
   - Не купив, сам зробив, з батьком, - збентежився хлопець.
   - Менi б такий, - сказав Захар.
   - Є в мене ще один, зелений, - сказав Кузьма.
   - То я куплю, кажи, коли забрати.
   - Я сам привезу, - пообiцяв Кузьма.
   - Приїдь через годину-другу i муку забереш, - зрадiв мiрошник.

*

   Кузьма їхав додому, а тут дiд Прохор.
   - Додому, дiдусю? - запитав хлопець. - Сiдайте, пiдвезу. Пру! - зупинив вiн коня.
   Прохор сiв на вiз, пiднявши заднє сидiння.
   - Нiяк вiз новий? Гарний, м'яко їде. I колiр гарний. А в мене зовсiм старий, - нарiк дiд.
   - А хочете я вам зроблю новий? - запропонував хлопець.
   - Невже ти сам зробив? - здивувався дiд. - Ай да майстер! Ай да молодець! Золотi руки! - хвалив вiн.
   - Скажете теж, - знiяковiв хлопець.
   - Хочу вiз. Тiльки ти менi, старому, в сiрий колiр пофарбуй, а то скажуть на селi, Прохор як молодий, на синьому возi роз'їжджає.
   0x01 graphic
   - Буде вам сiрий, - пообiцяв Кузьма. - Пру, приїхали. Бувайте, дiду Прохоре.
   - Дякую, хлопче, - подякував дiд, встаючи.

*

   Вдома Кузьма приладнав другий вiз до свого i взяв вiжки.
   - Куди ти, синку? - запитав батько.
   - Мельнику вiз везу, - вiдповiв Кузьма.
   - Мельнику? - здивувався Гордiй. - Матiр! В нашого Кузьми перший покупець знайшовся! Радiсть якась!

*

   0x01 graphic
   Анфiса i Макар поралися у дворi, коли повз їхнiй будинок проїхав Кузьма з двома возами.
   - Макарко, Макарко, - покликала Анфiса, - дивись, Кузьма на новому возi їде, а позаду ще один. Невже розбагатiв?
   Макар стояв руки в боки i не вiрив своїм очам, звiдки це в Кузьми раптом два вози взялися.
   - Ось тобi й бiдняки, то коня йому дiд Федiр подарував, то вози новi десь узяв, - не вгамувалася дружина.
   - Нам би такий вiз теж не завадив, - вiдповiв Макар. - Де ж вiн його взяв?

*

   Приїхавши до будинку мiрошника, Кузьма вiдстебнув вiз. Вийшла молода дружина мiрошника, Параскєва, i сказала:
   - Ось твiй мiшок борошна. Захар скоро буде, почекай, вiн у млинi.
   - Нi, я поїду, передайте йому, що вiз його.
   - Ось дякую, - зрадiла Параскєва. - Мiцний вiз, - похвалила вона.
   Кузьма сiв на свiй вiз i поїхав.
   Незабаром прийшов мiрошник, несучи мiшок борошна. Побачивши вiз, вiн зрадiв:
   - Красень! А де ж Кузьма? - запитав вiн у дружини.
   0x01 graphic
   - Поїхав, - вона знизала плечима.
   - Чого ж ти його не затримала? Нi, так не годиться, повезу йому муку за вiз.
   Запряг мiрошник свого коня, приладив вiз, поставив на нього п'ять мiшкiв борошна i повiз Кузьмi.
   0x01 graphic

*

   А Анфiса тим часом до сусiдiв побiгла:
   - Слухай, сусiдко, що я тобi розповiм, - почала вона. - Їде повз наше подвiр'я Кузьма, а в нього не один вiз, а два!
   - Як два? - здивувалася Матрона.
   - Ось так один синiй, а iнший зелений, - розвела долонi сусiдка.
   0x01 graphic
   До куми пiдiйшов Пилип, вiн чув розмову дружини та Анфiси.
   - Ой, дивiться, на зеленому возi вже мiрошник їде! - вигукнула Анфiса.
   - П'ять мiшкiв муки везе! - ахнула Матрона.
   - Невже Кузьмi за вiз повiз? I двох мiшкiв вистачило б, - почухав потилицю Пилип.

*

   А мiрошник привiз борошно Кузьмi у двiр:
   - Умiв брати, умiй i вiддати, - сказав вiн i почав вивантажувати мiшки з борошном.
   - Ах, - сплеснула руками мати Кузьми, Єлизавета.
   - Ось синок, ось годувальник, - змахнув скупу сльозу Гордiй.
   - Гарного сина виростили, - похвалив мiрошник. - А де сам Кузьма?
   - Знов у поле поїхав, - вiдповiла Єлизавета. - Жнива починаються.
   - Так, починаються спекотнi днi, - погодився Захар. - I менi час.
   - Дякую, Захаре Архиповичу, за муку, - подякував Гордiй.
   0x01 graphic
   - Не менi дякувати, сину вашому. Золотi руки в нього. Будьте здоровi! - вiдкланявся мiрошник i поїхав. - Но! - пiдстебнув вiн свого коня Вогника.
   - Скiльки добра! - радiла Єлизавета.
   - Ось синок, ось годувальник! А я не вiрив у його витiвку з возами, - поскаржився батько. - Який молодець!
   - Каже, дiду Прохору робитиме вiз, - гордо сказала Єлизавета.
   - Гарний у нас син, роботяга, може, виб'ється з бiдностi, господарем стане, - замрiяно сказав Гордiй.
   - Дай Боже, дай Боже, - вiдповiла дружина. - Розбагатiє.
   - Не жили багато, нема чого й починати, - буркнув батько Кузьми.

*

   А мiрошник Захар поїхав у кузню до Савелiя.
   - Здоровi були! - сказав вiн, увiйшовши до кузнi.
   - Здоров, Захаре, - вiдповiв коваль, продовжуючи постукувати молотком по заготiвлi, показуючи, де стукнути Матвiю.
   - Помiчник у тебе, Савелiй, гарний бачу, - похвалив мiрошник.
   - Помiчник що треба, - посмiхнувся коваль. - А ти з чим завiтав?
   - Замок менi на комору потрiбен новий. Старий заїдає, у потрiбну годину не вiдiмкну, а зараз пора гаряча настає, чуже зерно треба берегти бiльше за своє.
   - I то правда. Буде тобi замок, - пообiцяв Савелiй. - Тобi термiново, я так розумiю.
   0x01 graphic
   - Хотiлося б термiново, якщо можеш.
   - Зробимо, з таким помiчником обов'язково зробимо. Приїдь завтра за замком.
   - Дякую на доброму словi, - мiрошник поїхав до млина.

*

   У цей час бiля млина на Захара чекали мужики. Вони привезли своє зерно молотити.
   0x01 graphic
   - Хороша цього року пшеничка, - сказав мужичок Iраклiй.
   - Так, не помилилися тi, хто цього року пшеницю посiяв, - пiдтримав його Микола, мужик iз їхнього ж села.
   - Тони три з гектара буде, - прикинув Iраклiй.
   - Що ти, бiльше, навiть чотири, глянь, як пшениця густо стоїть, - заперечив Єфрем, зерно якого пiдвiз Микола.
   - Хлопцi, так що ж це виходить, якщо ми цю пшеницю всю зберемо та звеземо мiрошнику, то вiн матиме вiд нас по десятинi, значить, пiвтонни, вважай, вiзьме собi. Це ж якi грошi, - викотив очi Макар.
   - Так, гарний прибуток, - почухав потилицю Пилип. - Не кожному такий взяти.
   - Звiдки пiвтонни, це ти загнув, Макаре, - заступився за мiрошника Єфрем. - Нема чого чужi багатства рахувати. Заздрiсне око бачить далеко.
   - А чого це ти за нього заступаєшся, прив'язав до себе нашого з Пилипом бика i радий? З мiрошника не убуде, якщо й по пiвдесятини братиме за роботу, - наполягав Макар.
   - Це нормально - за два мiшки десятину, - пiдтримав Пилип.
   - Де ви, мужики, бачили, щоб мiрошники за пiвдесятини працювали? - запитав Микола. - У Вiдрадному - десятина, у Зеленому - десятина, у Зарiччi теж десятина. I не ведiть мову - не погодиться Захар на менше.
   0x01 graphic
   - Це нам так хочеться, бiльше борошна забрати, а вiн не погодиться, - закивав головою Iраклiй.

*

   Мельник Захар здалеку побачив низку запряжених коней, вози з мiшками зерна та мужикiв, що зiбралися бiля млина.
   Вiн пiд'їхав ближче i пiдiйшов до чоловiкiв.
   - Здоровi були, мужики. Про що розмовляєте?
   - Здоров, Захаре, - вiдповiли мужики.
   Макар вступив перший:
   - Захаре Архиповичу, мужики кажуть, що дорого ти за помел береш.
   - Як усi - десятину, - вiдповiв мiрошник, - не бiльше, не менше, всi мiрошники так беруть.
   - А ось мужики вважають, - продовжував Макар, - що за два мiшки треба десятину брати, а не за мiшок.
   - Млин меле - борошно буде, язик меле - бiда буде, - сказав Єфрем.
   - Хазяїн - пан, - вiдповiв мiрошник. - Шукайте, де дешевше, а я на збиток працювати не буду, менi треба молоду дружину годувати i дiтей малих.
   0x01 graphic
   - Воно так, - втрутився Пилип, - але в нас у всiх сiм'ї, всiм треба годувати сiм'ю.
   - Якщо охочих немає, то я пiду, - мiрошник вiдвернувся i зробив два кроки.
   - Стривай, Захаре, - покликав Єфрем. - Я згоден за десятину.
   - I я, - пiдтримав Микола.
   - Я теж згоден, - сказав Iраклiй.
   - Ну, за десятину, то за десятину, - погодився Макар, - дiватися нiкуди.
   - Я перший у черзi, - сказав Пилип.
   - Нi, друже, ти пiсля нас пiд'їхав, - зупинив його Iраклiй.
   - Тож чекай, ще Єфрем попереду, - сказав Микола.
   - А вiн безкiнний, чого вiн попереду? - буркнув Макар.
   - А його зерно я привiз, - вiдповiв Микола.

*

   Захар прийняв вiд усiх зерно по черзi, записав у амбарну книгу, хто скiльки здав i пiшов до млина.
   Чоловiки роз'їхалися, хто додому, хто в поле жати пшеницю, обмолочувати, збирати в мiшки зерно. Працювали, доки не починало вечорiти. Потiм зерно везли у двiр, щоби просушити пiд навiсом, а потiм уже везти мiрошнику.

*

   Настала нiч. Над селом завис старий мiсяць. Село вже спало. Дув свiжий нiчний вiтерець, а лопатi млина все крутилися, крутилися, злегка порипуючи.
   Мельник уночi не спав. Вiн пiдносив зерно, висипав його в чан, звiдки воно надходило на жорна, там розмелювалось i падало вниз, де вiн набирав повнi мiшки борошна. Руки мiрошника були в муцi, та й вiн сам був бiлий, нiби припорошений борошном, i волосся, i брови, i щоки, i нiс, i фартух.
   Колесо крутилося, а мiрошник усе носив i носив мiшки. Вiн спати не ляже, поки зовсiм не втомиться, перед свiтанком. А поки дме попутний вiтерець i крутяться лопатi, вiн працюватиме. Так робив його батько, а тепер вiн так працює.
   Зерна багато i за нiч йому не перемолоти все, а завтра хлопцi привезуть нове зерно. Не забути б ще з'їздити в кузню за замком, бо в лиху годину проморгає чуже зерно, тодi не розплатишся. Ось скоро дiти пiдростуть, сини його, Андрiйко та Iванко. Тодi вiн матиме помiчникiв.
   0x01 graphic
   А зараз треба справлятися самому. Захар знову понiс повний мiшок зерна нагору.
   Втомлений мiрошник вийшов надвiр вдихнути свiже повiтря. Вдома всi сплять. Млин вiд мiсяця пускає легку тiнь i скрипить: "Скрип, скрип".
   А довкола на вулицi тиша. Тiльки чути цвiрiнчання цвiркунiв: "Цр-црр". Ось у селi загавкав пес на подвiр'ї. Може, помiтив зайця, що пробiгав повз.
   Треба йти. Зерно перемололося i треба зiбрати борошно в мiшок, а потiм знову нести зерно нагору.

*

   Село спало тихим сном.
   Тiльки Макар спав неспокiйно. Снився йому млин при яскравому, яскравому свiтлi. Вiн узяв свого коня Вихора i пiшов забрати муку, свою, законну, десятину. Млин був закритий на великий замок. "Напевно коваль постарався", - сердився увi снi Макар. Вiн пiдставив сходи i полiз у вiдчинене вiкно, сходи пiд ним хиталися, постiйно погрожуючи впасти. "Го-го-го!" - заiржав Вихор. Кiнь був якийсь смiшний, схожий на понi з великою шиєю.
   0x01 graphic
   Раптом поперечина на сходах обламалася i Макар почав падати вниз. "Десятину вiддай", - кричав вiн увi снi.
   Прокинувся Макар, весь мокрий вiд поту. Вiн пiдвiвся, випив води i лiг спати знову.

*

   Хто спав ангельським сном цiєї ночi, то це Кузьма. До пiзнього вечора вiн робив вiз для дiда Прохора. Вiз був готовий, вiн його фарбував фарбою, сiрою, як просив дiд Прохор.
   - Iди спати, синку, - кликала Єлизавета.
   - Зараз, матусю, посвiтiть менi тут, одна дошка залишилася, - попросив син.
   Мати пiднесла свiчку ближче.
   - Готово, - нарештi сказав Кузьма.
   На подвiр'я вийшов Гордiй:
   - Красень, Прохору сподобається. Впорався?
   - Треба зробити вiз для Єфрема, - усмiхнувся син.
   - Так у нього ж коня немає, - зауважив батько.
   - Так бика можна запрягати, - вiдповiв Кузьма.
   - I то правда, - погодився Гордiй.

*

   Поспавши чотири-п'ять годин, Захар вирушив у кузню.
   - Мельник їде, - Матвiй побачив Захара, що пiд'їжджав.
   З кузнi вийшов Савелiй, несучи замок i великий ключ.
   0x01 graphic
   - Здоровi були! - сказав мiрошник. - Оце замок! Всiм замкам замок!
   Замок йому сподобався, вiн вставив ключ i провернув навколо осi.
   - Такий замок злодiй не вiдчинить, - засмiявся Савелiй.
   - Ну, дякую, ну, догодив, - зрадiв Захар.
   - А що це ти принiс, Захаре? - спитав коваль, побачивши мiшок.
   - Будь-яка робота свою цiну має, - засмiявся мiрошник. - Будеш хлiб пекти.
   - Куди менi. Матвiйко, забери собi, може Василина хлiба спече вам, - розпорядився коваль.
   - Чому нам, i вам спече, - вiдповiв Матвiйка.
   - Дякую за замок ще раз, - сказав мiрошник i поїхав приймати зерно.

*

   Дiд Прохор, як i домовлялися, вдень прийшов до Кузьми зi своїм конем.
   - Приймайте вiз, дiду Прохоре, - хлопець показав на новий вiз, що пахнув свiжою фарбою.
   0x01 graphic
   - Ну, майстер, ну, молодець! - захоплювався дiд.
   - Давайте запряжемо конячку у вiз, - запропонував Кузьма.
   Вiн прикрiпив оглоблi до воза i взяв вiжки.
   - Готово, дiдусю, - сказав хлопець. - Нехай пару днiв фарба пiдсохне, доки не їздiть на возi.
   - Я його поставлю на подвiр'ї, милуватися буду, - пожартував дiд. - Берегтиму.
   - Користуйтеся на здоров'я, - побажав Кузьма.
   - Я з тобою не розплачуся за такий вiз, - усмiхнувся дiд.
   - Та що ви, я ж не за грошi старався, - збентежився хлопець.
   - Нi, нi, нi, всяка робота свого варта. Як попрацював, так й поїв. Молочком i сиром вас забезпечу, - засмiявся дiд, - мiсяць потреби знати не будете.

*

   Надвечiр за мукою до млина приїхав Iраклiй. Йому було незручно перед мельником за той скандал, який вчинив Макар.
   - Перевiряй борошно, Iраклiю, - запропонував Захар. - Всi чесно. Твоїх два мiшки.
   - Я вiрю, Захаре, ти пробач нас за вчорашнє, - сказав Iраклiй.
   - Я думати забув, не хвилюйся, Iраклiю, я знаю, хто це накаламутив. Багатi плачуть, а скринi в землю ховають.
   - Один сказав - трьом соромно, - також вiдповiв Iраклiй, пiднiмаючи мiшок. - Завтра ще привезу збiжжя, якщо просохне. Приймеш?
   0x01 graphic
   - Звичайно вези, це ж моя робота.
   - Дякую, - зрадiв Iраклiй.

*

   Слiдом за Iраклiєм приїхав Микола.
   - От дякую тобi, Захаре, - дякував Микола. - Щось вiтерець притих, коли ж ти встиг змолоти зерно?
   0x01 graphic
   - Вночi молов. Вночi прохолодно, вiтерець, - вiдповiв мiрошник.
   - Ти працював, а ми спали, щоб сьогоднi хлiб їсти, - збентежився мужик.
   - Не хвилюйся, спи спокiйно, мiрошник не спить, коли вiтряно, а вiдсипається коли безвiтряно.
   - Землероб спить, коли дощ ллє, а оре, коли сонце прийде, - пiдхопив Микола.
   - Гарного врожаю, - побажав мiрошник.
   - Спасибi! - Микола завантажив мiшки та поїхав додому.

*

   За два днi дiд Прохор повiз Капiтолiну на базар.
   - Гарний вiз! - похвалила Капiтолiна.
   - Кузьма робить такi, - пiдморгнув дiд, - не проморгай нареченого.
   - Ось ще, - хмикнула молодиця.
   - Ти придивляйся до наших хлопцiв, нареченi виднi, Матвiй - коваль, Кузьма - тесляр, Єфрем - пасiчник, Микола - хлiбороб, ще я та дiд Петро. Ось i всi нареченi.
   - За вас би пiшла, - пожартувала Капiтолiна. - У вас корiвка, конячка, вiз новий. Завидний наречений.
   - А що, я згоден, тiльки боюся - бабки мене заревнують.
   0x01 graphic
   - I хто ж?
   - Хто? Параска та Килина. Про Груню я мовчу. На неї дiд Петро заглядається.
   Капiтолiна засмiялася:
   - Ну, дiду Прохоре, з вами не скучиш.

*

   Забрав своє зерно i Пилип, привiз цiлий вiз.
   0x01 graphic
   - Заживемо, - сказав вiн Матронi.
   - Зараз тiсто поставлю, пирiжкiв напiку, - зрадiла Матрона. - А Макар забрав своє зерно?
   - Забрав ще ранiше за мене, Макар свого не впустить, - зауважив Пилип.

*

   Приїхав за зерном i Єфрем.
   - Ну й упряжка! - радiсно зустрiв його мiрошник. - Бичок i золотий вiз! Такi до мене ще не приїжджали!
   - Кузьма i менi воза зробив, - усмiхнувся Єфрем. - Каже, спецiально у жовтий колiр пофарбував для мого бичка.
   - Ну, красень, ну, красень! - захоплювався мiрошник. - Забирайте зерно. Для бичка це не ноша, добрий бичок, сильний.
   Єфрем завантажив зерно i подякував мiрошнику.
   - Но! - крикнув вiн, i бичок рушив у дорогу, з легкiстю везучи мiшки з мукою.
   0x01 graphic

*

   Мельник, роздавши муку i склавши в коморi новi мiшки, зайшов додому.
   - Татко прийшов! Татко прийшов! - зрадiли дiти.
   На порозi на мiшку борошна лежала свiжоспечена паляниця.
   - Параскєво, господиня, - похвалив Захар. - Вiтер починається, сьогоднi вночi працюватиму.
   0x01 graphic
   - Зараз тобi зберу поїсти, а то й не згадаєш, що не їв, а ти борошно в хату занеси, - Параскєва побiгла на кухню.
   - Татко, дай паляницi, - попросив Андрiйко. - I Ванятцi.
   Захар узяв буханець хлiба i вiдламав два шматки.
   - Їжте, хлiб - найбiльше наше багатство, запам'ятайте це, - Захар вдихнув запах свiжого запашного хлiба. - Пахне! Нiщо у свiтi так не пахне, як свiжий хлiб. Хлiб - народне добро, бережiть його.
   Малюки жували смачний хлiб i поглядали на батька, який вiн великий, сильний.
   - Я теж мiрошником буду, коли виросту, - сказав Андрiйко, вiдкушуючи хлiб.
   - Звичайно, будеш, i Ванятко буде, - посмiхнувся батько.
   Маленький Ванятко тiльки махнув головою, бо в ротi у нього був запашний хлiб.
   - Помiчники мої, - з гордiстю засмiявся Захар.

НАСТУПНА КАЗКА

ВСIМ ПОДРУЖКАМ ПОДРУЖКА


 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"